Перехід до демократії – масштабний процес, який
передбачає не лише політичні, а й економічні, соціальні та культурні зміни.
Формування демократичного світогляду і культури молоді – одне з найбільш
відповідальних і складних завдань сучасної гуманітарної політики, освіти і
виховання тому, модернізація змісту освіти на сьогодні є однією з основних
проблем перебудови освітньої системи в Україні.
Нова система управління освітою поступово утверджується як
державно-громадська. Вона має забезпечити прискорений випереджальний
інноваційний розвиток, а також забезпечити умови для розвитку, самоствердження
та самореалізації особистості протягом життя.
У Національній доктрині розвитку освіти України вказано, що сучасна система
управління освітою має розвиватись як державно-громадська, вона повинна
враховувати регіональні особливості, тенденції до зростання автономії
навчальних закладів, конкурентноспроможність їх освітніх послуг. Діяльність
освітян спрямовується на пошуки нових демократичних відкритих моделей
управління освітою, що зорієнтовують освітні процеси не на відтворення, а на
розвиток. У ній передбачається забезпечення державного управління з урахуванням
громадської думки, внаслідок чого змінюється навантаження, функції, структура і
стиль центрального та регіонального управління освітою".
Метою державно-громадського управління освітою є оптимальне поєднання
державних та громадських засад в інтересах особистості, соціуму та влади. Основними
його завданнями є реалізація визначених прав та обов’язків педагогів, учнів та
їх батьків на участь в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами;
демократизація державного управління освітою; задоволення потреб та інтересів
учасників навчально-виховного процесу; розвиток погоджувальних механізмів у
вирішенні загальних завдань.
Головними принципами державно-громадської моделі управління навчальним
закладом мають бути гуманізація, професіоналізм, науковість, адаптованість,
цілеспрямованість, відкритість, толерантність тощо. Прийняття управлінських
рішень повинне здійснюватися лише на принципах взаємної згоди між усіма ланками
управління.
Органами колегіального управління навчальним закладом є конференція, рада ПТНЗ,
педагогічна рада, нарада при директорі, його заступниках. Їх діяльність
координується залежно від потреб колективу і завдань ПТНЗ.
Принцип колегіальності в управлінні означає прийняття колективних рішень зі
стратегічних та найбільш важливих проблем; повагу думок більшості та меншості;
розвиток горизонтальних зв'язків та дружніх стосунків у колективі.
Принцип єдиноначальності і колегіальності в управлінні. Його реалізація
спрямована на подолання суб'єктивності, авторитаризму в управлінні педагогічним
процесом. Єдиноначальність базується на знаннях педагогіки і психології
особистості, соціальної психології, урахуванні індивідуально-психологічних
особливостей учителів, учнів батьків. Вона забезпечує чітке розмежування і
дотримання повноважень учасників педагогічного процесу, дисципліну і порядок.
Колегіальність передбачає опору на досвід і знання членів педагогічного
колективу, їх участь у підготовці, розробці й обговоренні рішень, зіставлення
різних точок зору, прийняття оптимального рішення. Якщо колегіальність
пріоритетна на етапі обговорення і прийняття рішень, то єдиноначальність
необхідна насамперед на етапі реалізації цих рішень.
Діяльність навчального закладу організовується на засадах демократизму,
гуманізму, на поєднанні державного управління та громадського самоврядування,
впровадження колегіального стилю управління закладом освіти. Ефективна
взаємодія адміністрації ПТНЗ, батьків та учнів залежить від усвідомлення,
планування, координації вказаних дій директором закладу освіти.
Реалізація принципу єдиноначальності і колегіальності в управлінні
навчально-виховним процесом знаходить своє втілення в діяльності різних рад,
комісій, що діють на громадських засадах; у роботі конференцій, зльотів,
з'їздів, де необхідний колективний пошук і персональна відповідальність за
прийняте рішення.
У проекті „Етичного Кодексу українського педагога” (укладачі: канд. філософських
наук, вчитель-методист Мовчан П.І. - керівник проекту, викладачі Березанська
Н.І., Декар О.Ю., Вдовиченко А.М., психолог Тарасов О.М.) в Розділі 5
„Взаємовідносини і взаємодія педагогів”, статті 19 „Взаємини між педагогами”
сказано наступне:
- Принцип поваги до своєї професії домінує у всіх сферах діяльності педагога: професійній, громадській, публіцистичній та ін. Свою діяльність він спрямовує на збереження та підвищення її престижності.
- Педагог поважає права іншого педагога як людини та фахівця.
- Взаємини між педагогами будуються на підставі колегіальності, рівноправності, чесності, справедливості, порядності та довіри, а також готовності поділитися своїми професійними знаннями та досвідом.
- Педагоги допомагають один одному у подоланні труднощів та у складних випадках. У разі виникнення розбіжностей між колегами, слід шукати шляхів їх усунення, у разі потреби – за посередництвом етичного комітету відповідної професійної асоціації.
- Обов'язок кожного педагога – неупереджено аналізувати як власні помилки, так і помилки своїх колег. Виявлення незгоди з їхніми думками чи діями, критика на їх адресу повинні бути об'єктивними, аргументованими і необразливими.
- Обговорення діяльності колег у присутності учня або його батьків (опікунів) є неприпустимим. Спроби завоювати собі авторитет шляхом дискредитації колег є неетичними.
- Моральний обов'язок педагога активно протидіяти практиці безчесних і некомпетентних колег, а також різного роду непрофесіоналів, що наносять шкоду розвитку та життю учня.
- Педагог повинен усвідомлювати межі між професійним і приватним спілкуванням під час виконання ним своїх професійних обов’язків.
