ВПЛИВ СИСТЕМИ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ НА САМОВИЗНАЧЕННЯ ШКОЛЯРА

Л.В. Пархомюк

м.Хмельницький, ВПУ № 25 м. Хмельницького

«Проблема самовизначення є, передусім,
проблема визначення свого життя»
С.Л. Рубінштейн

На сучасному етапі розвитку суспільства правильність вибору майбутньої професії та рівень її освоєння впливають на всі сторони і загальну якість життя людини. Такий вибір у житті є одним з центральних, та й в деякому сенсі доленосним у кожного з нас. Постійно зростаючі вимоги сучасного виробництва до рівня професійної підготовленості кадрів у ще більшій, ніж раніше, ступені актуалізують проблеми професійної орієнтації молоді. Професійна орієнтація – комплекс психолого-педагогічних і методичних заходів, вкладених у оптимізацію процесу працевлаштування у відповідність до бажань, схильностей і сформованих здібностей і з урахуванням потреби в фахівцях народного господарства й суспільства в цілому [1]. Тобто, відповідно своєму призначенню, система профорієнтації має значний вплив на раціональний розподіл ресурсів, вибір життєвого шляху молоддю, адаптацію її до професії.

Профорієнтація – це науково обґрунтована система підготовки молоді до вільного і самостійного вибору майбутньої професії. Дана система покликана враховувати як індивідуальні особливості кожної особистості, так і необхідність повноцінного розподілу трудових ресурсів в інтересах усього суспільства

Система профорієнтації школярів це організована, керована діяльність різних державних і громадських організацій, підприємств установ і школи, а також родини, спрямована на удосконалення процесу професійного і соціального самовизначення школярів в інтересах особистості і держави.

Професійне самовизначення молоді відбувається відповідно до особистих інтересів, схильностей, здібностей і орієнтування її на ті професії, у яких відчувається суспільна потреба в кадрах [2]. У виборі майбутньої професії і місця в соціальній структурі важливу роль відіграють принципи профорієнтації, якими повинні керуватися школярі старших класів.

Це насамперед:

- принцип свідомості у виборі професії, який виражається в прагненні задовольнити своїм вибором не тільки особистісні потреби в трудовій діяльності, але і принести як найбільше користі суспільству;

- принцип відповідності обраної професії інтересам, схильностями, здібностями особистості й одночасно потребам суспільства в рамках визначеної професії. Цей принцип виражає зв'язок особистісного і суспільного аспектів вибору професії. За аналогією з відомою думкою «не можна жити в суспільстві і бути вільним від суспільства», можна також сказати: не можна вибирати професію, виходячи тільки з власних інтересів, і не зважати на інтереси держави. Порушення принципу відповідності потреб особистості і суспільства приводить до незбалансованості в професійній структурі кадрів;

- принцип активності у виборі професії, що характеризує тип діяльності особистості в процесі професійного самовизначення. Професію треба активно шукати самому. У цьому велику роль покликані зіграти: практична діяльність самих учнів у процесі трудової і професійної підготовки, поради батьків і їхній професійний досвід, пошук і читання (по зацікавленій темі) літератури, робота під час практики і багато чого іншого.

Останнім принципом у цій групі є принцип розвитку. Даний принцип відбиває ідею вибору такої професії, що давала би особистості можливість підвищення кваліфікації, збільшення заробітку, у міру росту досвіду і професійної майстерності, можливість активно брати участь у суспільній роботі, задовольняти культурні потреби особистості, потребу в житлі, відпочинку.

У професійній орієнтації є група принципів, тісно пов’язаних із загально педагогічними принципами. Це наступні принципи:

-  зв'язок профорієнтації з життям, працею, практикою, що передбачає надання допомоги людині у виборі його майбутньої професії в органічній єдності з потребами народного господарства в кваліфікованих кадрах.

-  зв'язок профорієнтації з трудовою підготовкою школярів це принцип, що передбачає гарну постановку трудового виховання і навчання. У відриві від трудової підготовки профорієнтація здобуває риси абстрактності, відірваності від практики, від загальних завдань трудового і професійного становлення особистості;

Систематичність і наступність у профорієнтації забезпечує профорієнтаційна робота з учнями 9–11 класів за умови обов'язкової наступності цієї роботи з року в рік. Взаємозв'язок школи, родини, базового підприємства, середніх професійних навчальних закладів і громадськості в профорієнтації учнів передбачає тісний контакт по наданню допомоги молодим людям у виборі  майбутньої професії [3]. При цьому передбачається посилення цілеспрямованості і координації в спільній діяльності; характер профорієнтації полягає в необхідності здійснення профорієнтаційної роботи відповідно до завдань формування гармонічної особистості, у єдності трудового, економічного морального, естетичного, правового і фізичного виховання; взаємозв'язок діагностичного і виховного підходів до проведення профорієнтаційної роботи – принцип, що припускає неприпустимість протиставлення одного підходу іншому

Диференційований та індивідуальний підхід до учнів  залежить від віку і рівня сформованості їхніх професійних інтересів, від розходжень у ціннісних орієнтаціях і життєвих планах, від рівня успішності. Диференціація учнів по групах дозволяє точніше визначати їхні засоби впливу, що будучи ефективними в одній групі, можуть виявитися неефективними в іншій [4]. Диференціація створює умови для реалізації індивідуального підходу; оптимальне сполучення масових, групових і індивідуальних форм профорієнтаційної роботи з учнями та їхніми батьками, що затверджують необхідність використання різних форм, відходу від традиційного використовування одних тільки масових форм, посилення уваги до збалансованого сполучення усіх форм роботи; відповідність змісту форм і методів профорієнтаційної роботи потребам професійного розвитку особистості [5].

Досягнення поставленої цілі можливе і виправдане тільки при активній роботі з молоддю, при виявленні їхніх реальних інтересів і здібностей, у формуванні переконаності в правильному виборі професії, що відповідає як їхнім особистим схильностям, так і потребам села, району, міста, області, регіону, у якому вони живуть, так і суспільства в цілому.

Таким чином, у системі профорієнтації існують і загально педагогічні, і специфічні принципи, що характеризують профорієнтаційну діяльність як суспільне явище.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Дунець Л. М. Профорієнтаційна робота – психологічна технологія підбору професійно спрямованих абітурієнтів. Актуальні проблеми психології. Том. І. : Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія / Л. М. Дунець – К. : Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2002, Ч. 6. – С. 264-269.

2. Дунець Л. М. Психологічні аспекти професійної мотивації особистості. філософія, соціологія, психологія / Л. М. Дунець // Збірник наукових праць. – Івано-Франківськ: Плай, 2003. – Вип. 8. – ч. 2. – С.120-128.

3. Карасева А. В. Активизирующие методы в профориентационной работе / А. В. Карасева. – Барнаул, 2007. – 116 с.

4. Пазюченко Т. М. Індивідуалізація профорієнтаційної роботи зі старшокласниками та її психолого-педагогічна модель / Т. М. Пазюченко // Психологія : Зб. наук. пр. – Київ. – 2000. – Випуск 1 (8). – С.118-126.

5. Пазюченко Т. М. Професійна орієнтація на педагогічну працю: консультативний тренінг : Методичний посібник / Т. М. Пазюченко. – Київ, 2000. – 116 с.