«Впровадження сучасних технологій навчання, як фактор підвищення якості освіти кваліфікованого робітника»

Вибір освітньої технології – це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи педагога учнем. В 70-ті роки педагогічну технологію пов’язували тільки з застосуванням технічних засобів навчання, під час проведення уроків педагоги використовували і кадропроектори, відеомагнітофони, електронні дошки, поліекрани, блокнотні дошки для писання фломастером, тощо. У навчальний період технології навчального процесу розробляються на основі системного підходу, а дослідники розуміли педагогічну технологію, як вивчення, розробку і застосування принципів оптимізації навчального процесу на основі новітніх досягнень науки і техніки.

Слово "технологія" грецького походження і означає "знання про майстерність".

Поняття "педагогічна технологія" останнім часом дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти – "технологія навчання", "освітні технології", "технології в навчанні", "технології в освіті" – широко використовуються і мають понад 300 формувань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу.

У 80-х роках починається новий етап розвитку педагогічної технології. Його характерні риси – створення комп’ютерних лабораторій, зростання кількості та якості педагогічних програмних засобів.

Понад 50 років триває дискусія про сутність педагогічної технології.

Однією з причин тривалої дискусії про термін "педагогічна технологія" є непрофесійний погляд на проблему. Існують дві основні точки зору:

1)    Професійні педагоги – технологи вважають технологію процесом чи способом виконання визначеного завдання.

2)    Педагогічна громад кість, здебільшого, вважає технологію апаратурою для навчання процесу.

До сучасних технологій навчання, відомих сьогодні, можна віднести такі як:

1.     Особистісно-орієнтовні технології;

2.     Технології саморозвитку;

3.     Технології колективно-групового навчання;

4.     Технології ситуативного моделювання;

5.     Технології розвивального навчання;

6.     Технології формування творчої особистості;

7.     педагогічні технології, створення ситуації успіху;

8.     Інформаційні або комп’ютерні технології навчання;

9.     Технології інтерактивного навчання;

10. Вальдарфська педагогіка;

11. Технологія колективного творчого виконання;

12. Дослідницька технологія навчання;

13. Сугестивна технологія;

14. Проектна технологія.

Перелік педагогічних технологій можна ще продовжувати, але я назвав основні.

Про всі педагогічні технології ви можете дізнатись детальніше, якщо самостійно опрацюєте, наприклад, навчально-методичні посібники рекомендовані міністерством освіти і науки України:

·       Освітні технології, за редакцією доктора педагогічних наук О.М.Пєхоти;

·       Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. За редакцією доктора педагогічних наук, професора О.І.Пометун.

Найбільш повно вивчили цю проблему вчені Великої Британії та США, які прагнули об’єднати всі існуючі точки зору і твердження.

У повному і широкому розумінні ²педагогічна технологія² – це систематичний метод планування, застосування й оцінювання всього процесу навчання й засвоєння знань шляхом обліку людських та технічних ресурсів і взаємодії між ними для досягнення найефективнішої форми.

Педагогічна технологія в загальнопедагогічному розумінні характеризує цілісний освітній процес з його метою, змістом і методами навчання.

В умовах цієї парадигми освіти педагог найчастіше виступає в ролі організатора всіх видів діяльності учня, як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь учнів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Це значно складніше, ніж традиційна освіта.

Ми спробуємо розглянути таке педагогічне явище, яке має у вітчизняній педагогічній науці сьогодні поки що вельми не чіткий контур та припускає занадто сперечливі тлумачення. В наслідок низки причин це явище стало надзвичайно популярним, як серед учених, так і серед практиків – це педагогічна технологія. Педагогіка – це не тільки наука, і не тільки мистецтво. Це, перш за все, прикладна дисципліна, і, так само як усі прикладні дисципліни, вона не може не бути технологічною.

У чому ж суть технологічності? Як зробити навчальний процес педагогічно керованим?

Гуманізація освіти, її орієнтація на розвиток особистого потенціалу учня, запобігання безвиході її розвитку змусили всі навчальні заклади перейти на технологічний етап розвитку. При цьому процес навчання повинен бути психологічно і валеологічно обґрунтований та інструктивний.

Проблема сьогодні полягає в тому, щоб надати вчителю методологію вибору та механізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчальному процесі як з урахуванням інтересів та здібностей учнів, так і його особистої творчої індивідуальності. Окремі форми і методи навчання повинні поступитися цілісним педагогічним технологіям загалом і технології навчання – зокрема.

Одним із важливих завдань сучасної освіти є формування майбутнього країни, виховання вільних, відповідальних людей, гідних громадян країни.

Досягнути цієї мети найбільш ефективно можливо, при застосуванні таких методів навчання, які активізують учня.

Сучасні уроки повинні:

·       навчати критично мислити, приймати рішення, розв’язувати проблеми;

·       вчити спілкуватися, ставити запитання, представляти різні позиції;

·       заохочувати до співпраці, вчити досягати компромісу;

·       створювати ситуації, в яких учні безпосередньо визначають і розв’язують конкретні суспільні проблеми та ситуації.

Виходячи з таких завдань, форми роботи на сучасних уроках повинні бути далекими від сухого переказу абстрактних знань. Вони повинні захоплювати учнів, пробуджувати у них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції й свідомість учнів у великій мірі залежить саме від тісного зв’язку форм навчання з умінням та стилем роботи педагога.

Досягнення цих результатів можливе при застосуванні активних та інтерактивних методик.

Слово інтерактив походить від англійського слова ²inter² – це взаємний, ²aet² - діяти, означає здатний до вільних дій, діалогу.

Активне навчання. Такий тип навчання передбачає застосування, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб’єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає у діалог з учителем. Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні завдання (часто домашні), питання учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

Інтерактивне навчання. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії усіх учнів. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язування проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.

Важливим аспектом інтерактивного навчання є почуття групової належності, що дає слабким, невпевненим у собі учням змогу почувати себе безпечно, вселяє впевненість у можливості подолання труднощів. Коли діти навчаються разом, вони відчувають суттєву емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає можливість вийти далеко за рамки їхнього нинішнього рівня знань і вмінь.

Прийоми, які використовую педагоги на інтерактивних уроках, дозволяють подолати індивідуалістську тенденцію до нездорової конкуренції в учнівських колективах, коли один учень може досягти поставленої мети при умові, що його однокласники зазнають невдачі. Унаслідок учні або ретельно працюють, що б перемогти інших, або відступають, оскільки не впевнені у своїх силах.

Під час інтерактивного уроку відбувається співпраця – спільна діяльність для досягнення загальних цілей, коли учні починають розуміти: вони можуть досягти своїх цілей тільки за умови, що їхні товариші з групи також досягнуть успіху. Успіх кожного – це успіх групи.

·       Особистісно-орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки до життєтворчості тощо.

·       В основі технології розвивального навчання лежить уявлення про розвиток дитини, як суб’єкта особистої діяльності.

Головною метою розвивального навчання є формування активного, самостійного творчого числення учня і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.

При застосування даної технології, педагогу необхідно звертати увагу на інтелектуальні зміни, пасічні новоутворення, а не на розвиток умінь та навичок, хоча і це не треба відкидати.

Слід ще раз зазначити, що проведення інтерактивних уроків передбачає зміну ролі вчителя, який перестає бути особою, що інформує й опитує учнів, а стає організатором діяльності учнів у ситуації вільного обміну думками й поглядами.

При впровадженні в навчальний процес педагогічної технології «створення ситуації успіху» головною метою діяльності педагога – буде створення ситуації успіху для розвитку особистості учня, щоб дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

Завдання педагога – допомогти особистості учня зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно прикласти зусилля. І успіх буде еквівалентним затраченим зусиллям. У житті відбувається постійне чергування успіхів та невдач. Однак існує й певний баланс між ними, який при активній пошуковій поведінці учня повинен бути зрушений в напрямку успіху. Увесь попередній досвід подолання труднощів, раніше сформовані та виправданні очікування радості ніби вступають у протиборство з оцінкою нової ситуації. Учень уже намагається її подолати, переломити. Технологія «Створення ситуації успіху» виробляє найціннішу людську якість – стійкість у боротьбі з труднощами. А невдачі, які сталися, його не зламають, не зупинять.

Організація ситуації успіху розв’язує багато проблем щодо агресивності учнів, неслухняності як постійної риси характеру, ізольованості в групі, лінощів тощо. Коли педагог має справу в педагогічній діяльності з такими учнями, починати треба з ситуації успіху: дати учню можливість пережити успіх, а потім здивуватися разом з ним психологічній силі успішної діяльності в перетворенні особистості.

При розгляді технології формування творчої особистості слід зазначити, що серед науковців ще й досі дискутується проблема, чи можна навчитися творчості, творчого мислення. Проте досвід роботи експериментальних шкіл та ліцеїв дає змогу твердо відповісти на це питання.

Розвиток творчої особистості потребує впровадження нових дидактико-методичних засобів, що допомагають моделювати навчально-виховний процес.

Учитель, який формує творчу особистість, повинен бути новатором по сутті своїй. Тільки тоді нові ідеї, прогресивні принципи та прийоми допоможуть йому створювати нові педагогічні технології, впроваджувати різноманітні інновації в навчально-виховний процес. І тільки тоді буде перебудовано всю систему виховання і навчання у бік підвищення її ефективності.

Арсенал інтерактивних ігор досить великий, але більш поширеними у них є технології ситуативного моделювання.

Вчитель в ігровій моделі виступає як:

-        інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації);

-        суддя-рефері (коректування та поради з розподілу ролей);

-        тренер (підказки учням для прискорення проведення гри);

-        головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Це може бути «Рольова гра», «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Ток-шоу» чи будь-яка інша гра на вибір педагога.

Технології колективно-групового навчання передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу однієї групи.

Така модель легко й ефективно поєднується з традиційними формами і методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання, дає змогу позбутися деяких її вад і є однією з умов використання інтерактивних технологій навчання.

Нові інформаційні (комп’ютерні) технології навчання є цілком очевидними проявами інформаційної революції. Тому стає зрозумілою та зацікавленість, яку виявляють педагоги, які займаються пошуками шляхів адаптації школи до сучасного світу.

Прихильники даної технології переконанні в тому, що комп’ютер дає нові можливості для творчого розвитку дітей і педагогів, дозволяє звільнити від нудного традиційного навчання і розробити нові ідеї, дає можливість вирішувати цікавіші і складніші проблеми.

Противники з цим не погоджуються і висловлюють думку, що уміння користуватися комп’ютером – це засіб самозахисту. Проте і прихильники, і противники комп’ютерів переконанні в тому, що здобувши знання і відпрацювавши навички роботи на них, діти будуть краще підготовленні до життя і здобуття матеріальних благ у цьому мінливому світі.

Незважаючи на величезний педагогічний і дидактичний потенціал, нові інформаційні технології (НІТ) навчання ледве знаходять місце в сучасній освіті. Це обумовлено низкою причин:

Ø слабкою матеріальною базою багатьох навчальних закладів;

Ø непідготовленістю педпрацівників, практичною відсутністю методик;

Ø використання комп’ютерів для викладання різних предметів.

Уразливим місцем впровадження комп’ютерної технології у навчання є досить висока вартість комп’ютерів, комунікацій, ліцензійного програмного забезпечення та вартість обслуговування і ремонту комп’ютерної техніки. Слабке державне фінансування шкіл і ПТНЗ в сучасних складних соціально-економічних умовах стримує розвиток комп’ютерних технологій навчання. Сьогодні ми можемо говорити лише про фрагмент не використання комп’ютерів у процесі навчання. Основною метою нової інформаційної технології навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.

Досвід роботи в багатьох закладах освіти, які використовують комп’ютерні технології у навчанні, показує, що комп’ютер в освіті може надати істотну інформаційну підтримку педагогу в організації навчального процесу. Допомогти підвищити якість та ефективність навчальних методик. Буде сприяти індивідуальному підходу до кожного дня.

Отже, такі уроки дають можливість диференціації й індивідуалізації навчання.

Інтерактивна методика проведення уроків забезпечує розвиток наступних вмінь та навиків учнів;

- критично аналізувати інформацію;

- аргументувати, доводити та висловлювати власні погляди;

- брати на себе відповідальність;

- давати власну оцінку та формулювати незалежні судження;

- робити вибір, займати власну позицію;

 - вести переговори, досягати компромісу та консенсусу;

- брати участь у соціальних та політичних процесах;

- впливати на процес прийняття рішень;

- толерантно вирішувати конфлікти.

Для того щоб вчитель ефективно використовував інтерактивні технології слід:

- поступово використовувати ці технології;

- не зловживати, безмірно використовуючи лише ці технології, не перетворювати уроки на «ігри заради ігор».

Слово «інтерактив» походить від англійського слова «inter» - це взаємний, «act» - діяти.

Слід зауважити, що інтерактивний урок дає змогу вирішувати одночасно кілька завдань. Важливим є те, що він розвиває комунікативне вміння і навички, допомагає встановити емоційні контакти між учнями, забезпечує виховну задачу оскільки привчає працювати в команді, прислухатися до думки друзів.

Таким чином інтерактивне навчання можна розглянути, як сукупність сучасних технологій, які позитивно впливає на якість навчання