ЄДНІСТЬ ПРОЦЕСІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ

Навчання) і виховання - дві сторони єдиного навчально-виховного процесу. Мети навчання і виховання реалізуються у взаємозв'язку, у ході всього навчально-виховного процесу, при вивченні кожного предмета, на кожному уроці.

Головна особливість виробничого навчання як засобу трудового патріотичного виховання – систематична участь учнів у виробничій праці. Однак це не виходить, що участь учнів у виробничій праці – це і є трудове патріотичне виховання. Сутність праці як засобу виховання не тільки в тім, яке місце він займає в житті учня, але й у тім (і це головне!), яке відношення праця має до положення учня в колективі, який він носить характер, які ті відносини, у які вступає учень у процесі праці з товаришами, з майстром.

Формування початку відносин до праці, поваги до колективу, уміння підкорити своє поводження інтересам колективу, вироблення характеру, подолання егоїзму, індивідуалізму, почуття помилкового товариства – усе це відбувається лише в процесі праці, здійснюваного у визначених умовах, спеціальним образом організовано. Величезна роль у цьому належить майстру виробничого навчання.

Неодмінною умовою високої виховної ефективності праці є розуміння учнями його суспільної значимості. Учень повинний усвідомлювати, що його руд представляє визначену суспільну цінність, суспільну значимість. Якщо учні не бачать, що їхня робота приносить користь людям, колективу, суспільству, у них пропадає всяке бажання трудитися, вони працюють по примусі. А така робота неминуче викликає нудьгу, байдужість, негативне відношення.

Усвідомлення учнями суспільної корисності своєї праці в значній мірі визначається їхнім інтересом до праці, що має велике значення трудовому вихованні. Інтерес як умова трудового виховання включає інтерес до професії, до конкретної роботи, до праці взагалі (працьовитість).

Інтерес, повага до професії – найважливіша рушійна сила навчання учнів взагалі і виробничого зокрема. Якщо учень не упевнений у правильності вибору професії, не зацікавлений в успішному освоєнні її, якщо в нього відсутні мотиви навчання, то ніяка педагогічна майстерність учителів не допоможе. Тому формування в учнів стійкого, усвідомленого інтересу до професії є серйозною задачею всіх педагогів училища і майстри виробничого навчання в першу чергу.

Виховання інтересу до професії – задача не тільки перших днів навчання. На всіх етапах навчання потрібно знаходити можливості для формування в учнів глибокої переконаності у важливості, корисності, потребі їхньої професії, не протиставляючи її, природно, іншим професіям.

Інтерес до роботи, до праці багато в чому залежить від суспільної думки колективу про результати праці учнів. У цьому велику роль грає уміння майстра показати групі досягнуті учнями чи успіхи прагнення до досягнення успіху, організація конкурсів на кращу деталь, краще виріб, кращий заточення інструмента інші форми «мікро змагання», організація змінних виставок кращих робіт групи, що учиться, випуск стінгазет-блискавок «Рівняйтесь на них» і т.п. Усе це є, з одного боку, способом показу кращих, з іншого боку – засобом підтягування до них інших. Практика свідчить, що байдужих при цьому не буває.

Велике значення для розвитку інтересу в учнів, поваги до професії, до праці, до свого місця в праці має думка батьків про їхні успіхи в освоєнні професії. Тому іноді майстра дозволяють учнем забрати додому деякі виготовлені ними виробу, що можуть знайти застосування в домашнім господарстві, наприклад, перший виготовлений молоток, зубило, викрутку і т.п.

Формуванню почуття задоволеності, а отже, і інтересу до роботи, багато в чому сприяє оцінка роботи учнів Досвід свідчить, що не буває учнів, байдужних до оцінки їхньої праці.

Оцінка – один з дуже діючих інструментів у руках майстра. Користатися цим інструментом випливає дуже обережно. Оцінка повинна обов'язково сприяти навчанню і вихованню учнів. Це можливо тільки при безумовній об'єктивності оцінки, коли учень внутрішньо згодний з нею і розуміє її зміст.

Перспективність оцінки виявляється в тім, що на визначених етапах навчання слабким учнем, що виявив прагнення і наполегливість у досягненні більш високих навчальних успіхів, майстер у ряді випадків може виставляти оцінки більш високі, чим вони заслуговують. Таким чином, перспективна оцінка – це не просто завищена оцінка, а лише та, котра, тимчасово відбиває динаміку розвитку ділових якостей що учиться, його рух від незнання до знання, від невміння до уміння, від несумлінності до старанності, до системи в роботі.

Найважливіша задача виховання учнів у процесі виробничого навчання – виховання в них робочої честі. Для учнів – майбутніх робітників-професіоналів зазначена якість є одним з ведучих.

Робоча честь припускає виконання будь-якої роботи завжди якісно, старанно, на совість, надійно, у термін, акуратно, красиво. Робоча честь – це значить завжди бути хазяїном свого слова, гарним надійним товаришем у праці, що ніколи не підведе, на який завжди можна покластися; чесність, порядність, ініціативність.

Якість праці – найважливіший показник основ професійної майстерності робочої людини. По якості роботи завжди можна судити про відношення її людей, що виконували, до праці, до суспільних інтересів і суспільної власності.

Велика увага майстер повинний приділяти вихованню в прагнення, що учиться, і звичок до ощадливого, раціонального використання робочого часу, що в значній мірі сприяє підвищенню продуктивності праці. Один з основних педагогічних засобів формування зазначених якостей – педагогічно правильне нормування учбово-виробничих робіт. Це спонукує учнів до освоєння високопродуктивних способів праці, виховує в них наполегливість у досягненні мети, стимулює активність. Однак нормування саме по собі не зможе сформувати в учнів ощадливого відношення вчасно, якщо майстер не буде ставити такої мети перед собою й учнями.

Одним з ведучих якостей кваліфікованого робітника є його виробнича самостійність, звичка й уміння робити самоконтроль процесу і підсумків своєї роботи. Формування зазначених якостей у майбутніх робітників – одна з найважливіших навчально-виховних задач майстра.

Виробничу самостійність учнів ні в якому разі не слід розглядати як здатність їх цілком самостійно, без допомоги майстра виконувати учбово-виробничі завдання. Майстер завжди залишається керівником навчально-виховного процесу, під його керівництвом в учнів формуються всі якості майбутнього кваліфікованого робітника, у тому числі і самостійність.

Однієї з важливих задач трудового виховання учнів у процесі виробничого навчання є формування в них високої культури праці. Культура праці – поняття ємне і багатогранне. Це і технологічна дисципліна, і виробнича естетика, і грамотне використання учбово-технічної документації, і дбайливе відношення до устаткування, матеріалам, енергії, і раціональна організація праці, і висока самодисципліна.

З формуванням культури праці тісно зв'язане виховання в учнів технічної культури – якості дуже важливого для сучасного робітника-професіонала, що буде трудитися в умовах корінної перебудови народного господарства і прискорення у всіх сферах економіки. А прискорення – це насамперед технічний прогрес, перехід на нову техніку і технологію, активізація людського фактора.

Одна з найважливіших задач трудового виховання учнів – формування в них творчого відношення до праці. Творче відношення до праці - це прагнення внести в роботу своє, оригінальне, розумний відхід від стандартів, що зжили себе, і стереотипів. Постійний настрой на пошук нового, зробленого, що робить роботу більш якісної, красивий, легкої, що доставляє задоволення.

Творче відношення учнів до праці виховується в процесі всієї їхньої учбово-виробничої діяльності. Разом тим виховання творчого відношення до праці – це самостійна задача, для її рішення характерні специфічні методи, специфічний підхід.

Одним словом, потрібно так направити розумову діяльність учнів, щоб процес їхнього мислення був завжди процесом пошуку. Це активізує мислення учнів, підвищує їхній інтерес, увагу, почуття задоволення від процесу праці. Дуже важливо, втягувати у творчість можливо більша кількість учнів, розвивати в групі колективний дух творчості.

Велику роль, що у навчанні і вихованні в цілому й у трудовому вихованні зокрема грає особистий приклад майстер виробничого навчання. Особистий приклад майстра неодмінна умова й ефективний засіб трудового виховання учнів. Особистий приклад майстра повинний виявлятися насамперед у всіх тих якостях, що він прагне сформувати у своїх учнів у процесі виробничого навчання: у працьовитості, сумлінності, організованості, культурі праці, у безумовному дотриманні моральних норм і правил, творчому відношенні до навчально-виховної діяльності.